ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ


Сьогодні Господарський суд Сумської області являє собою сучасну, високопрофесійну та добре оснащену судову установу розміщену у справжньому палаці правосуддя.

Його історія почалась у 1939 році, коли разом із заснуванням Сумської області було створено облдержарбітраж при виконавчому комітеті обласної ради депутатів трудящих. Першим головарбітром був призначений Бараннік Григорій Матвійович. Наприкінці лютого 1939 року оргкомітетом Президії Верховної Ради при УРСР по Сумській області було затверджено штат облдержарбітражу. Тоді його кількість складала 10 осіб.

У зв’язку з окупацією області фашистськими загарбниками з жовтня 1941 року облдержарбітраж припинив свою діяльність. Проте його робота була відновлена вже у квітні 1944 року. Рішенням виконкому обласної ради депутатів трудящих головарбітром облдержарбітражу було затверджено Казбана Михайла Павловича. Почалась важка робота в умовах відбудови зруйнованого війною народного господарства. Арбітраж не був забезпечений ні відповідним приміщенням, ні необхідними матеріалами. Тож більшою мірою завдяки наполегливості працівників до кінця 1944 року було розглянуто та вирішено по суті 132 справи. Першими були спори, пов’язані з поверненням майна після німецької окупації та майнові спори за недостачею.

Крім основних обов’язків, головарбітр, за дорученням обкому КП(б)У, координував заходи зі збирання врожаю в районах області, проводив перевірки кооперативних організацій, контролював роботу з покращення побутових умов сімей військовослужбовців та інвалідів Великої Вітчизняної війни, систематично перевіряв з юридичної сторони та по суті протоколи від райвиконкомів, розсилав листи інструктивного характеру керівникам районів, надавав юридичну допомогу відносно скарг, які надходили до облвиконкому, перевіряв сільські ради. Статті головарбітра друкувались у таких популярних виданнях як «Більшовицька зброя», «Правда», «Известия», «Радянська Україна».

Відповідно до затвердженого штатного розкладу держарбітраж складався з 6 одиниць: головарбітр, держарбітр, консультант, секретар, машиністка, кур’єр.

У 1946 році штат було повністю укомплектовано, наказами затверджено розпорядок роботи та порядок ведення діловодства. З 25 квітня 1946 року робочий день співробітників апарату встановлювався з 9 години ранку до 6 години вечора з перервою на обід з 13 до 14 години. Цей розпорядок витримав випробування часом і в цілому зберігся до сьогодні.

Відповідно до затвердженого порядку організації діловодства, позовний матеріал, який надходив до арбітражу, передавався консультанту. Він перевіряв правильність оформлення та повноту документів і за потреби надавав довідку, про неповноту матеріалу, необхідність витребування додаткових документів чи запровадження інших заходів.

Потім позовні матеріали разом з іншою поштою передавались головарбітру, який залишав їх у власному провадженні або передавав на розгляд держарбітру.

Така практика дала позитивні результати: розгляд спорів став більш об’єктивним, не порушувались строки розгляду, скоротилась кількість відкладених справ.

Справи, які надходили, поділялись на такі категорії:
- спори по якості, комплектності та асортименту;
- кількісні недостачі;
- спори по застосуванню цін, ставок та тарифів;
- спори з розрахунків та інші.

Існувала також категорія переддоговірних спорів.

Була передбачена процедура оскарження рішень арбітрів. Якщо надходила скарга на рішення держарбітра, вона вивчалася головарбітром, а потім передавалась держарбітру, який після ознайомлення зі справою надавав усний висновок. Головарбітр міг залишити раніше прийняте рішення без змін, прийняти нове, змінити або скасувати його. У випадку зміни або скасування головарбітр виносив постанову.

При надходженні до облвиконкому скарги на постанову головарбітра про зміну, скасування рішення чи на відхилення скарги, вона надсилалася головарбітру для надання висновку. Вказаний висновок разом зі справою повертався до облвиконкому. Скарги розглядалися на засіданнях облвиконкому і оформлювались відповідним мотивованим рішенням. Скарги на постанови головарбітра надсилались також до Держарбітражу при Раді Міністрів УРСР.

Держарбітраж брав активну участь у становленні ефективних господарських відносин: проводились наради з юрисконсультами, представниками підприємств та торговельних організацій, директорами комбінатів місцевої промисловості. Проводились також консультації з питань підготовки до укладення договорів.

Починаючи з 1947 року штат працівників держарбітражу зменшився. Вже у 1948 році він складав 3,5 одиниці. А в грудні 1949 року штат був ще скорочений і складав 2 одиниці: головарбітр та секретар.

В квітні 1961 року на посаду головного арбітра держарбітражу при Сумському облвиконкомі був затверджений Лаврик Борис Миколайович. Умови роботи були вкрай несприятливими: арбітраж не забезпечувався найнеобхіднішим, був переведений до приміщення з пічним опаленням, яке потребувало капітального ремонту. Постійно зростало навантаження. Маючи дві штатні одиниці, арбітраж у 1961 році розглянув по суті 1946 спорів. Але попри організаційні проблеми якість оформлення матеріалів справ залишалась на високому рівні. З копіями арбітражних справ тих років можна ознайомитись у музеї історії господарського суду Сумської області.

У серпні 1963 року Рада Міністрів УРСР постановою № 985 провела реорганізацію державних арбітражів при виконавчих комітетах обласних Рад у міжобласні державні арбітражі. У зв’язку з цим Сумський держарбітраж було ліквідовано, натомість розпочав роботу новоутворений Харківський міжобласний держарбітраж, який розглядав справи 3-х областей (Харківської, Полтавської, Сумської).

Але вже 31 грудня 1965 року, Рада Міністрів УРСР вирішила повернути державний арбітраж при виконкомі Сумської обласної Ради народних депутатів трудящих. Було затверджено штат у кількості 3-х одиниць: держарбітр, консультант і друкарка, а головним арбітром знову призначено Бориса Лаврика. В цілому Борис Миколайович пропрацював на цій посаді 25 років та зробив значний внесок як у становлення облдержарбітражу так і в утвердження принципів законності господарських правовідносин.

У серпні 1989 року на посаду головного державного арбітра був призначений Говорун Євген Романович, який згідно з Постановою Верховної Ради України від 31 січня 1992 року став першим головою арбітражного суду Сумської області.

Верховна Рада УРСР 4 червня 1991 року прийняла Закон «Про арбітражний суд», яким надала арбітражним судам статусу органів судової влади, що здійснюють правосуддя в господарських відносинах у якості спеціалізованих судових установ.

Відповідно до цього Закону в Україні розпочали діяльність арбітражний суд АР Крим, арбітражні суди областей, міст Києва та Севастополя, що становили єдину систему арбітражних судів України, яку очолив Вищий арбітражний суд України.

Після набрання чинності 10 лютого 1993 року Законом України «Про статус суддів» всі арбітри отримали статус суддів.

З 14 жовтня 1994 року до 20 грудня 2010 року головою господарського (до 2001 року арбітражного) суду Сумської області був Понікар Микола Іванович – заслужений юрист України, суддя першого кваліфікаційного класу, почесний працівник арбітражного та господарського суду України. Очолюючи процес формування та становлення господарського судочинства на Сумщині, йому вдалось створити високопрофесійний колектив та забезпечити його належними умовами праці.

Тривалий час  гостро стояло питання про забезпечення суду сучасним приміщенням, в якому були б створені належні умови праці.

Приміщення в яких розміщувався суд не відповідали вимогам здійснення судочинства та надавались суду як тимчасові.

З розвитком системи арбітражних судів України проходило становлення та зміцнення арбітражного суду Сумської області. У зв’язку із збільшенням кількості справ, що надходили до суду, та їх ускладненням, з’явленням нових категорій спорів (банкрутство, податкові спори, справи про визнання недійсним актів державних органів), збільшується кількість суддів та працівників апарату суду.

Тому питання забезпечення суду належним приміщенням було на порядку денному керівництва суду аж до 2004 року, коли господарський суд Сумської області почав працювати у власному сучасному приміщенні, зручному як для працівників, так і для відвідувачів.

Кожен суддя забезпечений власним кабінетом, просторі зали судових засідань оснащені необхідним комп’ютерним обладнанням та мають нарадчі кімнати, працює бібліотека, діє музей історії суду.

Створені сприятливі умови для представників сторін, які за допомогою загальнодоступного комп’ютерного обладнання можуть самостійно отримати інформацію про стан конкретної справи та час її розгляду, дізнатись реквізити для сплати судового збору, переглянути сторінки господарського суду Сумської області та судів вищих інстанцій на веб-порталі «Судова влада України».

З 2017 року по листопад 2020 року  суд очолювала Резніченко Олена Юріївна, яка працює суддею із 2000 року. В 1994 році закінчила Українську державну юридичну академію. Працювала на посадах асистента, старшого викладача   Сумського   державного  аграрного університету.  

Під її керівництвом суд продемонстрував оперативну реакцію на зміни матеріальних і процесуальних норм, що стосуються здійснення господарського судочинства та функціонування судової установи. В цей період в суді були впровадженні яскраві медіа-проєкти: "Суддівська школа", "Судова замальовка"тощо. Всі ці проєкти продемонстрували вікдритість суду до спілкування з громадськістю та запровадження нових форм взаємодії із суспільством.

З листопада 2020 року головою суду обрано Жерьобкіну Євгенію Анатоліївну, яка на посаді судді з 2012 року. В 2005 році закінчила Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого. 

Штатна чисельність суду складає 14 суддів та 78 працівників апарату.

Історичні документи

⇒ Доповідна записка про роботу Сумського обласного державного арбітражу за 1944 рік dopovidna1944.pdf

⇒ Лист головарбітра Сумського обласного державного арбітражу М. Лаврика до голови Ради міністрів УРСР В. Щербицького щодо організації роботи арбітражу 1963 рік Lust1963.pdf