flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Фермерське господарство через суд повернуло 400 тис. грн за договором безпроцентної позики

25 червня 2020, 15:11

До суду звернулось фермерське господарство «Брат» до відповідача ТОВ “ВО Масляничні» про стягнення 402 тис. грн за договором безпроцентної позики та штрафні санкції за невиконання умов договору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне: між позивачем і відповідачем було укладено договір безпроцентної позики, позивач передав у власність відповідачу грошові кошти у розмірі 350 тис. грн, а відповідач зобов’язувався повернути їх позивачу.

Згідно з договором, при простроченні повернення позики (її частини) відповідач сплачує штраф у розмірі 3% від неповернутої суми позики.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що перерахував відповідачу грошові кошти, що підтверджується платіжним дорученням, відповідач повинен був їх повернути позивачу протягом 12 календарних місяців з моменту надання суми позики. Проте, грошові кошти відповідачем не повернено.

Згідно із ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.